Що скаже експерт?
Прямокутний, горизонтальний формат, те що можно назвати панорамним форматом. Двовимірні деталі, відсутність лінійної перспективи. Тло не працює як площина. Кольори чисті (за виключенням тла). Можна спостерігати чітку сегментацію фігур за кольором: так злочинці (10фігур) одягнені в чорне вбрання, поліцейські (6 фігур) в зелене, лікар (1) в біле, шаман (1) синє, експерт криміналіст? (1) синє, помічник шамана (1) біле, решта фігур мають картате одежу. Подібний прийоми використовували в іконах, до ікони відсилає і оповідальний метод, картина показує і дійових осіб, і розкриває чітку сюжетну лінію.
Композиційний центр: циновка на якій сидять чотири альбіноси-ампутанти (жінки) перед ними мішок з якого стирчать кінцівки (мішок, жовтого кольору), ще можна побачити дещо зверху вузол жовтого кольору, який лежить поруч зі зв’язаною жінкою-злодійкою (маю думку що в ньому теж частини тіл), знову таки виходячи з того, що художник майже дотримується кольорової сегментації деталей композиії.
Картину можна поділити на дві частини вертикальною лінією яка пройде через фізичний центр, так ліва частина дивиться на альбіносів і права частина дивиться на них, що акцентує наратив твору. Вся увага на світлу пляму-нещасних, скривджених людей.
В лівому верхньому куті бачимо процес лікування, на контраст йому в низу бачимо обряд смерті - три півні з відрізаними головами (можливо натяк на події до 2009 року, коли альбіносів просто вбивали).
З ліва в синьому сидить шаман (пасивний злочинець) він спостерігає за правою стороною, на якій поліцейський фіксує на плівку злочин. Мовчазне протистояння, як на рівні закону, так і на рівні технологій, забобонний шаман, який живе з людської наївності і віри в надприродне, та поліцейський з камерою (високотехнологічна річ) який є слугою закону, а закон як і технологія це ознака цивілізованої спільноти. Протистояння старого та нового світів в розвиваючихся країнах.
До речи тут представлена ціла система злочину, від замовника, до споживача.
На відміну від, наприклад, картини Франциско Гойї «Третє травня 1808 в Мадриді», де споглядач є наче свідком, дивимося в картину як у вікно, автор «Альбіносів» створює своєрідну мапу, дивитися наче з верху на послідовні дії, жодного відволікаючого фактору. З одного боку тут і традиційність-умовна школа, з іншого подібний спосіб малювання спрацьовує як хронікерство представленої проблеми. Тобто мінімалістичні засоби підсилюють акценти на тому, що автор хоче донести до глядача.
Замість висновку: альбіноси це звичайно головний образ твору, проте вони це наслідок загального культурного та цивілізаційного стану. Твір не є ілюстрацією, він несе більший змістовний заряд. Чи було б подібне злочинне діяння в країні де є можливості заробити на життя не вдаючись до ризику, навіть смертельного, питання риторичне. Його і задає автор. Він бачить як змінюється світ, він демонструє це елементами свого твору, але він розуміє, що не достатньо допомагати постфактум (сцена лікування), необхідно вилікувати саму країну. Мертві півні повинні стати історією.
Роман (Міллер) Мірошниченко, художник, популяризатор мистецтва