Що відбувається на картині? Поліція та відеозйомка. Африканці зі зв'язаними за спинами руками. Незрозумілі білошкірі люди з відрубаними частинами тіла? Де відповідь?
Альбіноси
Charinda, 2017
Полотно, акрил - 98.8х74.5
Дар-ес-Салам, Танзанія
Полотно, акрил - 98.8х74.5
Дар-ес-Салам, Танзанія
Як бачить мандрівник?
(Фрагмент публікації зі сторінки у Facebook)
За що я полюбляю мистецтво Африки?
Тут найчесніший живопис, саме на Чорному Континенті. Принцип мого відбору? На картині відбувається якесь дійство. І мені, мандрівнику, цікаво дізнатися, що це? Продавець, а в ідеалі автор, розповідає про сюжет. І в цьому є щось виняткове. Ти купуєш загадку, а відповідь знає лише художник і ти, хто її придбав. Мені схотілося опублікувати деякі з цих загадок. Це полотно, яке тривалий час було заставкою на моєму Фейсбуці, куплене в Дар-ес-Саламі, Танзанія.
Картина називається "Альбіноси". На ній зображено поліцейську операцію затримання злочинців, які торгують альбіносами та частинами їх тіл. Багато хто з альбіносів, уже без рук або ніг. До 2009 року їх просто вбивали, але після того, як злочинців почали вішати, вони перейшли на відсікання кінцівок. Менш тяжка стаття. Відьми варять зілля з крові півнів та кінцівок нещасних жертв зловісної віри у чаклунство, поширеної серед багатьох африканців. Вони вірять, що це вариво – ліки проти усіх хвороб. Та ще ймуть віру тому, якщо з'їсти сушені статеві органи, то позбавишся СНІДу. Коли порівнюєш з тим, що зулу в ПАР вірять, що статевий акт із незайманою – аналогічні ліки, навіть не знаєш, що жахливіше.
Поліцейський із камерою документує злочин. Лікар допомагає постраждалим.
Художника звуть Charinda, і я придбав у нього ще дві роботи в його майстерні у стилі тінгатінга. Через кілька років у Лондоні, у Британському музеї!!!, я побачив роботу схожу за стилем з цією картиною. Яке ж було здивування, коли я прочитав ім'я автора Чаринда! Яким же чудернацьким способом мистецтво єднає країни та континенти.
Тут найчесніший живопис, саме на Чорному Континенті. Принцип мого відбору? На картині відбувається якесь дійство. І мені, мандрівнику, цікаво дізнатися, що це? Продавець, а в ідеалі автор, розповідає про сюжет. І в цьому є щось виняткове. Ти купуєш загадку, а відповідь знає лише художник і ти, хто її придбав. Мені схотілося опублікувати деякі з цих загадок. Це полотно, яке тривалий час було заставкою на моєму Фейсбуці, куплене в Дар-ес-Саламі, Танзанія.
Картина називається "Альбіноси". На ній зображено поліцейську операцію затримання злочинців, які торгують альбіносами та частинами їх тіл. Багато хто з альбіносів, уже без рук або ніг. До 2009 року їх просто вбивали, але після того, як злочинців почали вішати, вони перейшли на відсікання кінцівок. Менш тяжка стаття. Відьми варять зілля з крові півнів та кінцівок нещасних жертв зловісної віри у чаклунство, поширеної серед багатьох африканців. Вони вірять, що це вариво – ліки проти усіх хвороб. Та ще ймуть віру тому, якщо з'їсти сушені статеві органи, то позбавишся СНІДу. Коли порівнюєш з тим, що зулу в ПАР вірять, що статевий акт із незайманою – аналогічні ліки, навіть не знаєш, що жахливіше.
Поліцейський із камерою документує злочин. Лікар допомагає постраждалим.
Художника звуть Charinda, і я придбав у нього ще дві роботи в його майстерні у стилі тінгатінга. Через кілька років у Лондоні, у Британському музеї!!!, я побачив роботу схожу за стилем з цією картиною. Яке ж було здивування, коли я прочитав ім'я автора Чаринда! Яким же чудернацьким способом мистецтво єднає країни та континенти.
Що скаже експерт?
Прямокутний, горизонтальний формат, те що можно назвати панорамним форматом. Двовимірні деталі, відсутність лінійної перспективи. Тло не працює як площина. Кольори чисті (за виключенням тла). Можна спостерігати чітку сегментацію фігур за кольором: так злочинці (10фігур) одягнені в чорне вбрання, поліцейські (6 фігур) в зелене, лікар (1) в біле, шаман (1) синє, експерт криміналіст? (1) синє, помічник шамана (1) біле, решта фігур мають картате одежу. Подібний прийоми використовували в іконах, до ікони відсилає і оповідальний метод, картина показує і дійових осіб, і розкриває чітку сюжетну лінію.
Композиційний центр: циновка на якій сидять чотири альбіноси-ампутанти (жінки) перед ними мішок з якого стирчать кінцівки (мішок, жовтого кольору), ще можна побачити дещо зверху вузол жовтого кольору, який лежить поруч зі зв’язаною жінкою-злодійкою (маю думку що в ньому теж частини тіл), знову таки виходячи з того, що художник майже дотримується кольорової сегментації деталей композиії.
Картину можна поділити на дві частини вертикальною лінією яка пройде через фізичний центр, так ліва частина дивиться на альбіносів і права частина дивиться на них, що акцентує наратив твору. Вся увага на світлу пляму-нещасних, скривджених людей.
В лівому верхньому куті бачимо процес лікування, на контраст йому в низу бачимо обряд смерті - три півні з відрізаними головами (можливо натяк на події до 2009 року, коли альбіносів просто вбивали).
З ліва в синьому сидить шаман (пасивний злочинець) він спостерігає за правою стороною, на якій поліцейський фіксує на плівку злочин. Мовчазне протистояння, як на рівні закону, так і на рівні технологій, забобонний шаман, який живе з людської наївності і віри в надприродне, та поліцейський з камерою (високотехнологічна річ) який є слугою закону, а закон як і технологія це ознака цивілізованої спільноти. Протистояння старого та нового світів в розвиваючихся країнах.
До речи тут представлена ціла система злочину, від замовника, до споживача.
На відміну від, наприклад, картини Франциско Гойї «Третє травня 1808 в Мадриді», де споглядач є наче свідком, дивимося в картину як у вікно, автор «Альбіносів» створює своєрідну мапу, дивитися наче з верху на послідовні дії, жодного відволікаючого фактору. З одного боку тут і традиційність-умовна школа, з іншого подібний спосіб малювання спрацьовує як хронікерство представленої проблеми. Тобто мінімалістичні засоби підсилюють акценти на тому, що автор хоче донести до глядача.
Замість висновку: альбіноси це звичайно головний образ твору, проте вони це наслідок загального культурного та цивілізаційного стану. Твір не є ілюстрацією, він несе більший змістовний заряд. Чи було б подібне злочинне діяння в країні де є можливості заробити на життя не вдаючись до ризику, навіть смертельного, питання риторичне. Його і задає автор. Він бачить як змінюється світ, він демонструє це елементами свого твору, але він розуміє, що не достатньо допомагати постфактум (сцена лікування), необхідно вилікувати саму країну. Мертві півні повинні стати історією.
Роман (Міллер) Мірошниченко, художник, популяризатор мистецтва
Композиційний центр: циновка на якій сидять чотири альбіноси-ампутанти (жінки) перед ними мішок з якого стирчать кінцівки (мішок, жовтого кольору), ще можна побачити дещо зверху вузол жовтого кольору, який лежить поруч зі зв’язаною жінкою-злодійкою (маю думку що в ньому теж частини тіл), знову таки виходячи з того, що художник майже дотримується кольорової сегментації деталей композиії.
Картину можна поділити на дві частини вертикальною лінією яка пройде через фізичний центр, так ліва частина дивиться на альбіносів і права частина дивиться на них, що акцентує наратив твору. Вся увага на світлу пляму-нещасних, скривджених людей.
В лівому верхньому куті бачимо процес лікування, на контраст йому в низу бачимо обряд смерті - три півні з відрізаними головами (можливо натяк на події до 2009 року, коли альбіносів просто вбивали).
З ліва в синьому сидить шаман (пасивний злочинець) він спостерігає за правою стороною, на якій поліцейський фіксує на плівку злочин. Мовчазне протистояння, як на рівні закону, так і на рівні технологій, забобонний шаман, який живе з людської наївності і віри в надприродне, та поліцейський з камерою (високотехнологічна річ) який є слугою закону, а закон як і технологія це ознака цивілізованої спільноти. Протистояння старого та нового світів в розвиваючихся країнах.
До речи тут представлена ціла система злочину, від замовника, до споживача.
На відміну від, наприклад, картини Франциско Гойї «Третє травня 1808 в Мадриді», де споглядач є наче свідком, дивимося в картину як у вікно, автор «Альбіносів» створює своєрідну мапу, дивитися наче з верху на послідовні дії, жодного відволікаючого фактору. З одного боку тут і традиційність-умовна школа, з іншого подібний спосіб малювання спрацьовує як хронікерство представленої проблеми. Тобто мінімалістичні засоби підсилюють акценти на тому, що автор хоче донести до глядача.
Замість висновку: альбіноси це звичайно головний образ твору, проте вони це наслідок загального культурного та цивілізаційного стану. Твір не є ілюстрацією, він несе більший змістовний заряд. Чи було б подібне злочинне діяння в країні де є можливості заробити на життя не вдаючись до ризику, навіть смертельного, питання риторичне. Його і задає автор. Він бачить як змінюється світ, він демонструє це елементами свого твору, але він розуміє, що не достатньо допомагати постфактум (сцена лікування), необхідно вилікувати саму країну. Мертві півні повинні стати історією.
Роман (Міллер) Мірошниченко, художник, популяризатор мистецтва
Що скаже глядач?