Матінка Танзанія

Про що думає танзанійська жінка?

Класика жанру тінгатінга – роботи Чаринди, одна картина якого знаходиться у Британському музеї та три – у моїй колекції. Спробуймо розшифрувати, що у неї в голові?

Сивий чоловік сидить на стільці. Це, безсумнівно, батько – голова сім'ї. На колінах перед ним – його син. Це знак поваги та смиренності, всюди прийнятий в Африці. Він пропонує батькові свіжозварене бананове пиво. Батько, схоже, хреститься, перш ніж хильнути. Хоча багато хто думає, що Танзанія – мусульманська країна, насправді ж більшість у ній – християни. Поруч стоїть жінка з дитиною за спиною та простягає миску. Схоже, вона теж хоче, щоб їй налили.

Проте в Африці жінки п'ють, передаючи миску по колу під час церемоній, пити поодинці - не схвалюється.

Гадаю, що вона пропонує йому угалі з маніоку, а майбутня ньяма чома (смажена курка) бігає поруч. Це невістка. У полі з мотиками працює ще одна пара. Дитина за спиною ще маленька і, схоже, це їх другий син із дружиною. Тоді логічний висновок – на картині зображена донька. Вона думає про те, що, коли сивий батько видасть її заміж і візьме за неї калим 10 корів, їй теж доведеться гнути спину в сім'ї свекра – і це їй не дуже подобається.

Чи не тому стільки стурбованості у неї на обличчі?

Ця робота Чаринди у стилі тінгатінга досить відрізняється від попередніх, перш за все своїм композиційним рішенням. Але загальна авторська стилістика збережена. В ній ми не бачимо горизонтальних фризово-оповідальних рядів, а бачимо ділення картинної площини на умовні вертикальні сектори, центральний з яких займає жіночий образ. І не дивлячись на те, що вона знаходиться практично в орнаментальному середовищі створеному художником з ритмічних чергувань птахів і рослинності, головне тут, навіть не жінка, а думки цієї жінки, що підкреслено автором у зображені великої голови, в середині якої глядач бачить ще один сюжет. Тобто, перед нами – картина в картині. Досить цікавий прийом. І саме сюжетне розкриття «маленької картини» дає нам розуміння сюжетного образу основної роботи. Тут ще варто зазначити, що стилістичне рішення «маленької картини» повністю відповідає авторським прийомам попередніх робіт (локальність кольору, фризовість зображення, відсутність перспективи). А от в основній роботі, великій, спостерігається використання автором умовної живописності (кольорової градації) яка поєднана з наївним зображенням. В цілому робота гармонійна і викликає співчутливі емоції.

Олена Половна-Васильєва – художник, кандидат мистецтвознавства, доцент ДНУ ім. О. Гончара, член Національної спілки художників України

Обговорити цю картину у Facebook