Як бачить мандрівник?
(Фрагмент публікації зі сторінки у Facebook)
– Ця картина написана на полотні з кори дерева, – пояснив художник, помітивши мій інтерес.
– Хто ця дівчина? – запитав я.
– Мона Ліза Соломонових Островів, – відповів він. – Вона усміхається так само.
– А кора якого дерева тут використана?
Художник замислився й похитав головою:
– Не знаю… Не з Гуадалканала (головного острова держави), а ось з цього.
На сусідній картині, написаній на такому ж полотні, було зображено карту.
– Острів Тикопіа, – показав він пальцем.
Під картиною сиділа дівчина, зайнята роботою з намистинами. Її обличчя здалося мені знайомим.
– Це ж твій портрет! – здивувався я, порівнюючи її й Мону Лізу – Хай iPhone порівняє вас обох!
Соромлячись, стає поруч для знімка разом із портретом.
– Схожі!
Наступного дня, у музеї Хоніари, столиці держави, я показав світлину місцевої Джоконди гідові.
– У неї головний убір, прикрашений зубами дельфіна. Це і прикраса, і гроші водночас. Вона з східної частини островів, не місцева, – підтвердила слова художника доглядачка музею.
То що ж це – просто збіг?