Пісня

Я купую не картини, я купую історії. Місцевий гід отримує від мене прохання: знайти художника.

– Я знаю одного, – каже Джордж, – але він дуже дорогий.

– Наскільки дорогий?

– Тисячі доларів.

– Гаразд, поїхали до нього в студію.

В інших країнах Мікронезії живопису я не знайшов: для острів’ян це мистецтво не властиве. Увечері гід зустрічає мене в готелі з трьома картинами.

– Художник сьогодні зайнятий, – пояснює він.

Одна робота мене зацікавила: у ній читалася історія, схожа на обряд ініціації для дівчинки.

– Скільки коштує? – запитую.

– 10 000 доларів.

– Ти жартуєш?

– А може, й двадцять… Не знаю точно, – відповідає гід. – Він найкращий художник у Кірибаті.

Добре, завтра поїду до нього. Мені вже цікаво, тим більше що придбання картини разом із фото з художником – майже обов’язковий для мене ритуал.

Наступного дня я у художника.

– Є ще роботи?

– Ні, тільки ці три.

– А де решта?

– У твого друга Джорджа.

– Мого друга? Я його лише вчора зустрів! Поїхали до Джорджа додому.

Приїжджаємо. Дивлюся на картини: на двох стоїть дата – 2017 рік.

– Ти їх за вісім років не продав і хочеш по 20 тисяч доларів за кожну?

– Так, хочу. А ось третю я ще не закінчив і можу продати дешевше.

– Дешевше – це за скільки? – сміючись, питаю я, не сподіваючись ні на що.

Почалися торги на зниження.

– За триста австралійських доларів. Менше не можу.

– Даю двісті – і твоя картина, яку ти писав вісім років, потрапить до моєї галереї. Здобудеш славу й продаси інші дві вже по 20 тисяч за кожну

Обговорити цю картину у Facebook