Намаку

Про Адама та Єву. Не Альбрехта Дюрера.

Я купив цю картину в Ніамеї, Нігері. Вона динамічна та натуралістична.

Продавець не зміг розповісти про мисливця на птахів, ні про автора, але пообіцяв дізнатися. Через кілька днів я повернувся і дізнався, що Nunim, автор картини – старий, що живе в Мараді. І це все.

«Він уже давно не малює», – додав продавець. Я миттєво відреагував: «Чи є ще щось його пензля?». Коли я побачив цю оголену жінку, то зрозумів – це диптих. Два місяці пішло на збирання інформації, і ось результат розслідування.

У регіоні Мараді більшість становлять мусульмани хауса, але живуть там також і християни-анімісти ігбо. У 2015 році було опубліковано відомі карикатури у французькому журналі Charlie Hebdo. По всій Західній Африці розпочалися масові протести. У місті Мараді спалили дві християнські церкви. Художник втратив когось із рідних – і більше не пише. Тому припускаю, що картини написані у 2014 році. Про що ж цей диптих?

Верховний дух Ігбо Чукву створив всесвіт Ува й перших людей, мисливця Ері і його дружину Намаку, та послав їх із Неба на Землю. Зброї у людей тоді ще не було, і Ері полював на птахів з рогатки, а Намаку товкла в ступі фуфу. Якось уночі жінка високо припідняла вгору маточку. Цей жест здався Богу образливим – і він перестав допомагати людям. Тому на картині Намаку, охоплена журбою, стискає голову руками, а Ері полює і сподівається здобути Nnunu anwansi, віддати цього птаха Чукві і заслужити прощення.

Чому в схожих міфах завжди винна жінка?

Обговорити цю картину у Facebook